Кенієць Чарльз Мутока, 72 роки, оплакує свого сина Оскара Хаголу Мутоку, колишнього солдата, який поїхав до Росії влітку 2025 року шукати роботу і згодом загинув, ставши одним із понад 27 000 іноземців, яких, за оцінкою Головного управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України, Росія завербувала для війни в Україні.
Батько розповів, що марно намагався відрадити сина від поїздки. Оскар не повідомив йому та решті родини точного місця призначення, але через тиждень після від’їзду надіслав фото у військовій формі і більше ніколи не виходив на зв’язок. Родина дізналася про його смерть деякий час по тому, але, попри звернення до кенійської влади, не змогла повернути тіло. У травні 2026 року родина провела символічну панахиду та облаштувала імпровізоване місце поховання для Оскара, щоб мати хоча б місце для молитви. «Найгірше те, що я не знаю, чи і де його насправді поховали, чи його тіло просто викинули в лісі в Росії», — сказав Чарльз Мутока.
Спільне дослідження, проведене Міжнародною федерацією за права людини (FIDH), правозахисною організацією Truth Hounds та Казахстанським міжнародним бюро з прав людини та верховенства права (KIBHR), надає докази того, що Росія створила глобальну мережу для вербування іноземців. Ілля Нусов, один з авторів дослідження, повідомив DW, що вербування спрямоване на людей, які перебувають у складному економічному, соціальному або юридичному становищі. Для вербування використовують різні методи — від привабливих пропозицій до обману й навіть примусу.
Обіцянки високих зарплат та громадянства
Для багатьох людей, які живуть у найбідніших регіонах світу, зарплата, яку пропонує російська армія, є величезним стимулом, оскільки це дає шанс уникнути бідності та підтримати свої родини. Саме тому кубинець Йоан Віонді Мендоса вирішив поїхати до Росії на заробітки. Йому обіцяли 2 000 доларів (1 750 євро) на місяць, що є величезною сумою за кубинськими мірками, де середня зарплата становить 20 доларів (17,50 євро). DW дізналася історію Йоана Мендоси від його брата Майкла Дуро, який живе у США.
Йоан хотів емігрувати до США та возз’єднатися зі своїм братом, але це виявилося неможливим через фінансові та бюрократичні перешкоди. Тоді він натрапив на пропозицію роботи в Росії, розповів його брат. «Йоан подзвонив і сказав, що знайшов вихід. Він розповів мені про ‘проєкт’ у Росії», — сказав Дуро, який повідомив DW, що марно намагався переконати брата. У вересні 2023 року інформаційне агентство Reuters зняло молодих кубинців, які хотіли поїхати до Росії, серед них був і 23-річний Йоан Мендоса. Він сказав журналістам, що точно знає, куди їде, і не хоче померти з голоду на Кубі. Він також показав документ, який нібито був контрактом з російською армією, який також передбачав отримання російського громадянства. Дуро розповів, що його брата відправили на фронт в Україну, а потім він намагався втекти. «Він благав: ‘Я зробив помилку. Пробач мені. Будь ласка, витягни мене звідси швидше’», — сказав Дуро, додавши, що після цього зв’язок обірвався. Ім’я Йоана згодом з’явилося у списках загиблих іноземців, опублікованих Україною.
Ще одним співрозмовником DW став громадянин Бангладеш Мондол, який також опинився на війні в Україні після вербування. Під час однієї з бойових місій транспортний засіб, у якому він перебував, наїхав на міну. Мондол був одним із двох тих, хто вижив, і його доставили до військового госпіталю, звідки він зумів утекти. Зрештою посольство Бангладеш у Москві допомогло йому повернутися додому, але пережите на війні досі переслідує його. «У мене досі в голові ці образи — вмираючі люди, їхні очі, спотворені обличчя. Як їх підривають міни. Як одна атака дронів йшла за іншою. Як людям відривало кінцівки. Це було жахливо», — згадував Мондол, у якого досі є уламок в одній нозі й сильна кульгавість. Повернувшись до свого села, Мондол не зміг знайти роботу.
Найманці чи жертви торгівлі людьми?
Іноземців, які воюють за Росію в Україні, часто називають найманцями. Однак Ілля Нусов пояснив, що, якщо говорити з погляду міжнародного права, вони не завжди підпадають під це визначення, оскільки багато хто приймає російське громадянство ще до вступу до армії. Інші ж спочатку не мали наміру воювати. Їх можна вважати жертвами торгівлі людьми, якщо їх вербують за фальшивими обіцянками та примушують до участі у війні. Це порушує Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності та Палермський протокол, який забороняє торгівлю людьми і ратифікований більшістю країн світу, включно з Росією.
Росія наполягає, що всі іноземці, які беруть участь у «спеціальній військовій операції», як вона називає свою війну в Україні, роблять це добровільно. У березні міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров під час пресконференції зі своїм кенійським колегою заявив, що «ніхто не наймається, так само як ніхто не вербується у випадку спеціальної військової операції. Добровольці вирушають туди у повній відповідності до російського законодавства». DW звернулася до МЗС Росії за коментарем, але не отримала відповіді на момент публікації.
Залучення іноземців до війни привертає дедалі більшу увагу, а їхні родини протестують від Непалу до Перу. Деякі політики, зокрема прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді, навіть порушували це питання на зустрічах із президентом Росії Володимиром Путіним. За повідомленнями ЗМІ, у лютому 2026 року Росія обмежила вербування громадян із деяких «дружніх» країн. Список цих держав не був опублікований. «У деяких випадках це сприяло зменшенню або навіть тимчасовому припиненню притоку бійців з певних країн», — сказав Нусов. «Але ми вважаємо, що Росія також має способи обійти це, скорочуючи вербування в одному місці та зосереджуючись на інших країнах». За даними Координаційного штабу України з питань поводження з військовополоненими, Росія може завербувати до 18 500 іноземців у 2026 році.
Джерело: Deutsche Welle
