Латвія просить Брюссель надати 7 мільярдів євро для покриття військових та економічних витрат, пов’язаних із протистоянням Росії, на тлі зростання тиску через ціну жорсткої політики країни щодо Москви.
Прем’єр-міністр Латвії Андріс Кулбергс заявив в інтерв’ю POLITICO’s Brussels Playbook, що ці кошти мають надійти з наступного семирічного бюджету ЄС у рамках нового Фонду конкурентоспроможності (Competitiveness Fund). Метою є компенсація збільшених витрат на оборону та різкого скорочення торгівлі з Росією після повномасштабного вторгнення Москви в Україну. Рига прагне отримати ці кошти на додаток до інших фондів, передбачених для країни.
Запитувані 7 мільярдів євро становитимуть майже половину прогнозованих витрат Латвії на оборону в розмірі 15,1 мільярда євро протягом семирічного бюджетного періоду. Ця вимога висувається у чутливий момент, оскільки Латвія є одним із найрішучіших прихильників України в Європі та різко збільшила оборонні витрати. Водночас санкції та обвал двосторонньої торгівлі суттєво скоротили економічні зв’язки, які раніше були орієнтовані на схід.
Андріс Кулбергс вважає, що Латвія заслуговує на особливу увагу, оскільки позичає кошти для забезпечення безпеки країн, значно віддаленіших від лінії фронту. «Ми доводимо наш бюджетний дефіцит до максимуму […] і з цього боргу ми платимо […] за оборону всієї Європи», — сказав прем’єр-міністр. Значна частина військових витрат Латвії зрештою повертається до багатших західноєвропейських економік через закупівлі зброї у Німеччини, Франції, Іспанії, Швеції та Нідерландів, додав Кулбергс: «Ми підживлюємо їхні економіки».
Виборчий тиск та зміна політики
Напередодні національних виборів 3 жовтня набирають обертів партії, які стверджують, що Рига повинна вимагати більшої компенсації за санкції та військову підтримку. Айнарс Шлесерс, досвідчений бізнесмен-популіст, чия партія входить до ультраправої групи «Патріоти за Європу» в Брюсселі, заявляє, що Латвія повинна вимагати компенсації, коли підтримує санкції ЄС проти Росії. Хоча Шлесерс засуджує вторгнення Москви і вважає, що підтримка України має тривати, він стверджує, що Латвія не може нескінченно нести ці витрати. «Ми втрачаємо гроші … ми говоримо про те, як підтримати Україну, але ми є жертвою», — сказав він POLITICO у своєму ризькому передвиборчому штабі.
Шлесерс зазначив, що коли санкції ЄС будуть поновлюватися, Латвія повинна «отримати підтримку взамін». На запитання, чи може це означати відмову Риги від підтримки санкцій, він утримався від прямої погрози вето, але не виключив такої можливості, сказавши: «Я не хочу говорити про вето зараз. Я думаю, що ми […] знайдемо мирне рішення». Шлесерс, який має ділові зв’язки з російськими олігархами, вважає, що країні необхідно зрештою відновити економічні зв’язки з Москвою та виступає за швидке припинення війни. Він стверджував, що питання передачі територій Росії має бути «рішенням України», але зазначив, що інші країни, зокрема Латвія, втрачали території на користь Росії після конфліктів, «щоб досягти мирної угоди».
Центристсько-права партія Кулбергса наразі лідирує в опитуваннях, але коаліційна арифметика може визначити, наскільки зміниться політика Латвії щодо Росії після жовтня. Ультраправа, проросійська партія «Суверенна влада», яка посідає друге місце в опитуваннях, прагне відновити зв’язки з Москвою, але вважається неприйнятною для основних партій. Шлесерс, який посідає третє місце, є більш імовірним партнером по коаліції, і Кулбергс залишив двері відкритими для співпраці з ним. Центристсько-ліві «Прогресивні», які посідають четверте місце і також сподіваються увійти в уряд разом із Кулбергсом, попереджають, що залучення Шлесерса до коаліції поступово пом’якшить позицію Риги щодо Росії. Кандидат у прем’єр-міністри від цієї партії Андріс Шуваєвс сказав POLITICO біля парламенту: «Я на 100 відсотків упевнений, що зовнішня політика Латвії щодо Росії з часом пом’якшиться». Він вказав на можливі винятки із санкцій для російських бізнес-інтересів та міністрів, які «говоритимуть більш дружнім тоном щодо Росії».
Жорстка позиція щодо Росії
Напередодні нового пакету санкцій, що очікується восени, Кулбергс закликав до повної заборони ЄС на видачу віз громадянам Росії. Країни ЄС видали понад 630 000 віз громадянам Росії у 2025 році. У попередньому пакеті санкцій Франція та Італія чинили опір повній забороні для російських комбатантів, стверджуючи, що це питання має регулюватися візовими правилами ЄС, а не бути частиною санкцій, тоді як північні та східні країни наполягали на жорсткіших обмеженнях. Остаточна угода створила правову та політичну основу для заборони російським комбатантам та екс-комбатантам, які брали участь у війні, залишивши за країнами ЄС рішення про те, коли ця заборона набуде чинності.
«Ми з глузду з’їхали?» — сказав Кулбергс щодо затримки. «Ми дозволяємо російським військовим отримувати візи, тим, хто вбиває [українців] на полі бою». Він також закликав країни ЄС переглянути питання передачі Україні 210 мільярдів євро суверенних російських активів, заморожених у Європі, відкидаючи побоювання, що Москва може оскаржити цей крок після війни.
Кулбергс також розкритикував рішення президента Європейської Ради Антоніу Кости відкрити канал зв’язку з Кремлем, заявивши, що це має бути «рішення всіх країн разом». Він назвав будь-яке звернення до Кремля «марною вправою», стверджуючи, що немає жодних ознак готовності президента Володимира Путіна до переговорів, і що переговори лише дадуть Росії «час для перепочинку», щоб зробити «наступний крок». Незважаючи на розрив зв’язків Латвії зі східним сусідом та жорстку позицію Кулбергса щодо відносин з Москвою, він сказав, що «ми повинні бути відкритими» до відновлення зв’язків, як тільки Росія виплатить репарації Україні, а винні у воєнних злочинах постануть перед судом, вказуючи на післявоєнну Німеччину як приклад для наслідування. «Чи ізолюємо ми Німеччину через це? Ні, це визнання провини, визнання неправомірних дій, покарання та відплата», — сказав він. Після припинення вогню, підсумував Кулбергс, «небезпека на кордоні лише зросте», оскільки реальною загрозою буде хвиля міграції, коли сотні тисяч «розбитих» солдатів повернуться з поля бою в пошуках кращого життя, а інші громадяни тікатимуть, оскільки військова економіка Москви розвалюватиметься.
Джерело: Politico
