Частка іспанців, які вважають, що без податків жилося б краще, потроїлася за часів уряду Педро Санчеса. Згідно з останнім барометром думок за 2025 рік, опублікованим Інститутом фіскальних досліджень (IEF), 24% населення дотримуються такої думки. Це історичний максимум за останні тридцять років.
Ця цифра стає ще більш показовою при розподілі за віком: 35% молоді віком від 18 до 24 років переконані, що без податків жилося б краще, а серед людей віком від 25 до 39 років цей показник зростає до 38%. Одним із приводів для занепокоєння став епізод зі Шакірою, коли у травні 2026 року Національний суд (Audiencia Nacional) виніс рішення на користь відомої колумбійської артистки у її суперечці з Податковим агентством (Agencia Tributaria) щодо податкової декларації за 2011 рік. Загальне захоплення цією новиною в соціальних мережах, де рішення святкували майже як власну перемогу, викликало тривогу в Податковому агентстві, особливо з огляду на те, що раніше співачка визнала та сплатила податкові порушення за 2012, 2013 і 2014 роки.
Цей епізод став ще одним свідченням тенденції до поступового погіршення податкової свідомості іспанців, яку вже кілька років фіксують щорічні опитування Міністерства фінансів через IEF.
Сприйняття податкової системи серед молоді
Податковий інспектор та автор книги «¿Hacienda somos todos?» Франсіско де ла Торре пояснює, що люди є чистими отримувачами державних ресурсів до 18 років або трохи довше. Однак після завершення навчання цей баланс практично змінюється, а коли людина починає працювати та отримувати щомісячну зарплату, вона усвідомлює, що сплачує значні суми податків, але не отримує натомість еквівалентного обсягу державних послуг. «Молодь розуміє, що система упереджена проти них, і найважче те, що вони значною мірою мають рацію», — зазначає де ла Торре.
Поширення серед молоді уявлення про фіскальний розрив між поколіннями посилилося останніми роками через такі рішення, як загальна індексація пенсій відповідно до індексу споживчих цін (IPC), включно з найвищими пенсіями, а також відсутність коригування прибуткового податку з фізичних осіб (IRPF) з урахуванням інфляції. Це призвело до безпрецедентного зростання податкового навантаження на заробітні плати та погіршило загальне сприйняття іспанцями користі від сплати податків. Згідно з останнім барометром Інституту фіскальних досліджень, 10% громадян стверджують, що жодна державна послуга не виправдовує сплату податків, 20% вважають, що жодна з них не відповідає рівню сплачених податків, а чверть (25%) переконана, що податки не сприяють перерозподілу багатства.
Це погіршення сприйняття впливає й на інші показники: вже близько третини населення виправдовує податкове шахрайство — або тому, що вважає його невіддільною частиною сплати податків, або тому, що вбачає в ньому необхідність для виживання через високе податкове навантаження.
Парадокс податкової політики
Дані барометра Міністерства фінансів підкреслюють цікавий парадокс. Пік соціальної підтримки необхідності існування Державного казначейства (Hacienda Pública) для збору податків на фінансування державних послуг припав на 2019 рік. Це було перше опитування після приходу Педро Санчеса на посаду прем’єр-міністра та формування політичного курсу на підвищення податків для людей із високими доходами та компаній задля покращення фінансування й послуг держави добробуту.
Починаючи з цього року, паралельно з реалізацією цієї фіскальної політики, суспільна підтримка корисності Державного казначейства лише знижувалася, хоча й досі залишається на дуже високому рівні — 79%. Водночас частка населення, яке вважає, що без податків жилося б краще, різко зросла — з 8% у 2019 році до 24% у 2025 році.
Джерело: ABC.es
