Колишній президент Франції Франсуа Олланд вже веде кампанію, щоб знову стати главою держави. Його повернення відбувається на тлі хаосу серед лівоцентристів, які втратили підтримку значної частини виборців і не можуть визначитися навіть із кандидатом.
Багато соціалістів звинувачують невдале президентство Олланда у дискредитації їхньої партії. Попри невисокий рейтинг як потенційного кандидата, його особиста популярність серед французів залишається значно вищою. Згідно з опитуванням Інституту Elabe, Олланд може розраховувати лише приблизно на 9% голосів виборців. Водночас, за даними опитування Ifop-Fiducial для журналу «Paris Match», 71-річний соціаліст є «найпопулярнішим політиком у країні»: 45% респондентів мають про нього хорошу думку, а ще 4% — дуже хорошу. Єдиною публічною особою, яка випередила Олланда в цьому рейтингу, став Мішель-Едуар Леклерк, власник мережі супермаркетів. Ці результати зміцнили впевненість Олланда в тому, що він усе ще має шанс повернутися до Єлисейського палацу. Після цього він скликав 160 впливових прихильників на зустріч у Сенаті в Парижі та оголосив про підготовку до участі в президентських виборах наступного року.
Політичний ландшафт та шанси
На перший погляд, перемога Франсуа Олланда виглядає малоймовірною. Оскільки Еммануель Макрон не може балотуватися на третій термін, Марін Ле Пен, кандидатка від правої популістської партії «Національне об’єднання», впевнено лідирує в опитуваннях. Едуар Філіп, колишній прем’єр-міністр від правоцентристів, посідає друге місце, а Жан-Люк Меланшон, ветеран радикальних лівих, — третє. В умовах безпрецедентної політичної невизначеності прихильники Олланда переконані, що громадська думка ще може змінитися. Вони позиціонують його як «досвідченого політика, здатного очолити країну в цей турбулентний час».
Вінсент Тібо, директор з досліджень Elabe, висловився про перспективи колишнього президента, заявивши газеті «Les Échos»: «Франсуа Олланд поступово відроджується з попелу. У складному світі він позиціонує себе як досвідчену людину, яка вже стикалася з кризами, такими як теракти 2015 року, під час яких у Франції загинули 137 людей. Крім того, він користується авторитетом на міжнародній арені». Олланд має великий досвід виборчих кампаній, які традиційно починаються влітку. За даними барометра президентського потенціалу, у липні він став лівим політиком із найкращими показниками одразу в чотирьох категоріях: здатність бути ефективним президентом, представництво Франції та французького народу, а також уміння ухвалювати необхідні для країни рішення. Лише за показником чіткого бачення майбутнього він поступився Рафаелю Глюксманну та Жан-Люку Меланшону. Франсуа Олланд вважає, що саме він є єдиним лівим політиком, здатним перемогти Меланшона. Водночас він не прагне символічної участі у виборах і балотуватиметься лише за умови впевненості у своїх шансах на перемогу.
«Бігамія» та сімейні драми
Франсуа Олланд відмовляється наслідувати приклад Сеголен Руаяль та брати участь у праймеріз соціалістів. Натомість він сподівається, що внутрішньопартійні вибори проваляться, і лівоцентристи звернуться до нього як до «рятівника» восени. Фредерік Дабі, керівник відділу громадської думки Ifop, заявив: «Він дозволяє іншим кандидатам виходити на перший план і брати на себе політичні удари». Серед них — його колишня партнерка Сеголен Руаяль, яка не обіймає державних посад із 2020 року. 72-річна Руаяль заявила, що балотується, аби не допустити, щоб Марін Ле Пен стала першою жінкою-президенткою Франції. «Як я могла сидіти склавши руки перед гіпотезою, що першою жінкою, яка прийде на пост президента, може бути представниця ультраправих?» — написала вона.
Сеголен Руаяль, яка була міністеркою в уряді Олланда, звинуватила його в тому, що вона назвала «бігамією», через його роман із журналісткою Валері Трієрвейлер у 2007 році, коли вона була кандидаткою в президенти, а він — першим секретарем партії. «Я стала жертвою бігамії. Те, чого французький народ не бачив під час виборчої кампанії 2007 року, те, про що я мовчала, полягало в тому, що мені довелося зіткнутися з цим, крім виховання чотирьох дітей», — сказала Руаяль, яка має кількох онуків від Олланда. Вона також заявила, що керівництво соціалістів мало б, щонайменше, попросити Олланда залишити посаду першого секретаря партії. Бруно Котре, дослідник Інституту політичних досліджень Cevipof, назвав спробу Руаяль повернутися в політику «сміливою», але засумнівався, що вона зможе перемогти на праймеріз, не кажучи вже про президентські вибори. Інші коментатори припускають, що її участь у кампанії покликана підтримати власний публічний образ і, можливо, завадити поверненню Олланда. Олланд і Сеголен Руаяль перебували у стосунках 30 років, працювали в урядах Франсуа Міттерана та Ліонеля Жоспена і мають чотирьох дітей.
Джерело: Clarín
