Принцип «забруднювач платить» є основоположним для системи торгівлі викидами, що діє в Європейському Союзі з 2005 року: енергоємні промислові підприємства та оператори електростанцій повинні мати квоти на кожну тонну викидів CO₂. З року в рік на ринку стає дедалі менше квот на викиди, що призводить до зростання їхньої вартості, а європейська промисловість у довгостроковій перспективі має стати кліматично нейтральною. Цієї п’ятниці Єврокомісія представила довгоочікувану пропозицію щодо реформування системи торгівлі викидами (ETS).
Кілька держав-членів та галузей, зокрема хімічна промисловість, наполягали на тому, щоб не обтяжувати і без того кризову європейську промисловість. Пропозиція Комісії частково враховує цей тиск, але вводить нову умову: ті, хто прагне отримати пільги у системі квот у наступному десятилітті, повинні інвестувати в «зелену» трансформацію. Зокрема, Комісія пропонує, щоб кількість нових квот на викиди скорочувалася не на 4,3% на рік, а лише на 3,7% з 2031 року та на 1,7% з 2036 року. На практиці це означає, що зацікавлені компанії отримають більше часу, ніж планувалося раніше, для переобладнання свого виробництва, що, ймовірно, стримуватиме зростання ціни на CO₂.
Нові умови для безоплатних квот
Майже ще більш значущою є пропозиція щодо так званих безоплатних квот. Досі багато промислових підприємств, що працюють в умовах міжнародної конкуренції, отримували більшу частину квот безоплатно. Це мало запобігти перенесенню виробництва за кордон через систему торгівлі викидами. Водночас це призвело до того, що скорочення викидів CO₂ відбувалося переважно в енергетиці, а значно меншою мірою — у промисловості.
Тепер Єврокомісія прагне запровадити нові умови: з 2031 року безоплатні квоти надаватимуться лише тим компаніям, які принаймні представлять плани щодо кліматично нейтрального виробництва; частину квот вони отримають лише після фактичного здійснення відповідних інвестицій. Контроль за виконанням цих умов переважно здійснюватимуть держави-члени. Таким чином Брюссель прагне покласти край практиці фрірайдерства: деякі компанії користувалися пільгами, але майже не інвестували у виробництво в Європі. Сигнал очевидний: з 2031 року для промисловості правила стануть жорсткішими.
Роль держав-членів у зеленій трансформації
Реформа торгівлі викидами також зобов’язує держави-члени ЄС активніше створювати умови для «зеленої» трансформації. Багато компаній скаржаться, що необхідної інфраструктури у їхніх країнах досі бракує: не вистачає доступної зеленої електроенергії, надто довго триває підключення до електромереж, а інфраструктура для постачання водню ще не створена.
Галузі, такі як цементна промисловість, також потребують можливості уловлювати та зберігати CO₂, викидів якого неможливо повністю уникнути. Інвестиції в такі технології потребують високої ціни на CO₂ — лише тоді вони стають економічно виправданими. Саме тут криється головний ризик нинішньої реформи: якщо запропоновані зміни надто послаблять ціновий сигнал, реформа втратить свій рушійний ефект. У такому разі ще більше залежатиме від дій держав-членів. Торгівля викидами щороку приносить мільярдні доходи, але багато країн наразі спрямовують лише незначну частину цих коштів на підтримку трансформації промисловості. Якщо ситуація не зміниться, Європі загрожує подальша деіндустріалізація. Найгірший сценарій полягає в тому, що підприємства не зможуть перейти на «зелену» енергію, а безоплатний розподіл квот водночас завершиться.
Загалом система торгівлі викидами ЄС залишається одним із найефективніших інструментів кліматичної політики: вона поступово витісняє з ринку найбільш вуглецеємні виробництва, зокрема вугільні електростанції, та стимулює впровадження кліматично нейтральних технологій. Тому Єврокомісія також пропонує поширити систему торгівлі викидами на всі пасажирські рейси, що вилітають з Європи на відстань до 5000 кілометрів, яку вимірюють від центрального авіахабу у Франкфурті-на-Майні. Досі система поширювалася лише на рейси в межах ЄС. Нові правила охоплюватимуть польоти до міжнародних хабів, таких як Дубай або Стамбул, які конкурують із транзитними аеропортами Франкфурта чи Парижа, але не стосуватимуться подальших рейсів до США або Китаю.
Джерело: Der Spiegel
