Ті, хто вижив під час Шарпевільської різанини 1960 року, однієї з визначальних подій боротьби проти апартеїду, та члени сімей загиблих звернулися із заявою про дозвіл подати колективний позов проти уряду Південної Африки. Вони звинувачують владу в тому, що вона не скасувала 65-річний закон, який не дозволяє постраждалим вимагати відшкодування збитків.
Заяву, подану 2 вересня до Високого суду Гаутенга, від імені групи жертв підписали один із тих, хто вижив, та двоє нащадків загиблих. Вони прагнуть домогтися початку судового провадження, яке зобов’яже президента Південної Африки Сіріла Рамафосу та міністрів юстиції і поліції вжити заходів для скасування Закону про індемнітет №61 від 1961 року.
Під час Шарпевільської різанини поліція застрелила щонайменше 69 протестувальників у Шарпевілі, на південь від Йоганнесбурга. Ця подія привернула світову увагу до боротьби проти правління білої меншини.
Ця справа є останньою спробою людей, які постраждали від злочинів епохи апартеїду, домогтися справедливості та компенсації. Також триває робота комісії, яка розслідує затримки з притягненням до відповідальності за злочини, скоєні силами безпеки Південної Африки в той період.
Подробиці позову та реакція влади
«Правовий позов подається як колективний трьома основними позивачами від імені ширшої групи жертв», — йдеться у спільній заяві південноафриканської організації Lawyers for Human Rights та лондонської юридичної фірми Leigh Day. «Хоча різанину щороку 21 березня вшановують як знакову подію в історії Південної Африки, горе й травми тих, хто вижив, та їхніх сімей значною мірою залишалися без уваги».
Речник президента Рамафоси Вінсент Магвеня заявив, що йому нічого не відомо про заяву, подану 2 вересня. Речниця міністра поліції Камогело Моготсі перенаправила запити до національної речниці поліції, яка не відповіла на телефонний дзвінок. Речник Міністерства юстиції також не відповів на телефонний дзвінок, а на електронний лист відповіді не надійшло.
Справа подана від імені Абрама Мофокенга, 87-річного чоловіка, якого під час протесту було поранено в ногу та спину, а також двох людей віком 71 та 72 роки, чиї батьки були вбиті. За словами адвокатів, понад 70 людей, які пережили різанину, та членів сімей загиблих висловили зацікавленість у приєднанні до справи.
Дослідження, опубліковане у 2024 році на основі поліцейських записів, показало, що під час різанини могли загинути до 91 людини та ще 238 могли бути поранені. Подані у 1960 році вимоги про відшкодування збитків були визнані недійсними через дію закону про індемнітет.
Комісія з правди та примирення Південної Африки, яка проводила слухання у 1990-х роках після закінчення апартеїду, ідентифікувала 21 000 жертв цієї системи. У 2003 році уряд почав виплачувати 17 000 із них компенсацію в розмірі 30 000 рандів, що на той час становило близько 4140 доларів США.
Абрам Мофокенг «вважає, що ця компенсація була абсолютно недостатньою і не відображала тяжкості травм та шкоди, яких він зазнав протягом життя», — заявили адвокати.
Наразі позивачі прагнуть розпочати переговори з урядом щодо «належних репарацій», заявила Чарне Трейсі з Lawyers for Human Rights. «Вони не мають ілюзій щодо того, що їм доведеться вдатися до правових засобів, якщо вони хочуть, щоб їхні голоси були почуті».
Джерело: Bloomberg
